Олександра Василівна народилася на Полтавщині, приїхала в Новгородське з маленькою дитиною на руках; її до себе забрала рідна тітка, так вона тут і залишилася.

Під час війни її донька поїхала, і літня жінка залишилася сама, тепер часто плаче. Страшно було, коли літаки летіли, стріляли поряд зі школою. «Плачу щодня, що одна. Хоч кішка у мене є, рятує», - каже жінка.

Літаки літали над головою, аж скло деренчало