Жителька села Ніжиловичі Жанна Тимошенко вважає зберігання свідчень про цю війну дуже важливою справою. «Щоб покоління знали, що було і як. От за  Голодомор, наприклад, люди у нашому селі знають», – каже Жанна Тимошенко, батьків якої безпосередньо торкнувся цей Геноцид.  Жінка згадує, як у 2022 році над хатою летіли російські «гради». Було страшно. Бачила, як проносились ворожі літаки: «Я думала – хати зачепить. І потім почула страшний гуркіт». З’ясувалося, що наші збили той російський літак!

Ситуація погіршувалася, тож довелося піти на евакуацію. Після деокупації регіону вона повернулася додому.  Хату повело у бік від вибухової хвилі.  А як би не садок, то будинок зрешетило б уламками. «Стояла б в льосі, мені якраз би в серце попали», – уявляє Жанна Тимошенко.

Зараз вона плете сітки для українських воїнів у волонтерській групі. Жінка радіє тому, що вижила та допомагає фронту.