24 лютого я зі своєю сім’єю мирно спали вдома (Кривий Ріг). Саме в цей час вся моя родина хворіла на Ковід.

Найбільше, на початку війни, мене налякали не вибухи, а неможливість купити в аптеках міста протисудомні ліки для сина, які є життєвонеобхідними! 

Ніколи не забуду свої відчуття, коли вперше почула вибухи! Відчуття, що тіло зовсім тобі не підвладне, пам’ятаю аж занадто добре. Ніби судомами сковане від страху!

Постійні сльози та жах від новин та радість, коли від міста наші хлопчики відігнали «російське сміття».

Найбільша проблема була з ліками на початках! Ліки для сина збирала по всьому місту! Потім почали допомагати волонтери, щира їм дяка! Продуктами теж допомагали волонтери. З водою стало складніше після того, як рашисти розвалили Каховську ГЕС.

Проблеми з водою в нас і зараз:(((. В крані вода технічна, тому доводиться купувати. Мрію прийняти ванну повну води та просто покиснути:)))), вибачте! 

Відсутність світла мене сильно не напружувало, гірше було, коли в цей же час було відсутнє опалення. Гріти дітей було складно! Хоч і накушкані ніби капустина, але виходили гарні сімейні вечори, бо всі в одній кімнаті, щоб тепліше, приємні розмови та ігри в колі сім’ї!

Найгірше - це «мінус нервова система», неможливість спланувати майбутнє та втрата роботи. Усвідомлення, що треба навчитися жити в обставинах, які вже склалися, прийшло зовсім не відразу!

До сліз була вражена, коли вранці 24 лютого, вигулюючи свою собаку, зустріла на своєму шляху чоловік 50, наших доблесних захисників, які шукали дорогу до воєнкомату. Наші хлопці найкращі! Молюся за них!

Також дуже була вражена кількістю добрих та гарних людей в Україні, де вони всі до цього ховалися:))). Маю надію, що об’єднання нашої нашої нації - це тільки початок становлення нашого народу! Бо коли об’єднані - то сильні!

Зараз роботи нажаль не маю, втратила на початку війни. Працювала віддалено помічником юриста. Піти на роботу на повний день не можу, бо не маю з ким залишити дітей, а син з інвалідністю потребує постійної уваги. Планую перейти в ІТ сферу, бо потрібна саме віддалена робота.

Маю такі речі, які нагадують  про трагічні події, що розпочалися 24 лютого 2022 року!

По-перше, колекціоную поштові марки. А по-друге, маю російський сухпайок в коробці! Планую його зберегти на згадку.