Мені 63 роки, я в Краматорську живу. Ми нікуди не виїжджали. Перший день війни був дуже страшним. Коли прилетіло по будівлі СБУ, то в нас вікна випали. 

Звісно, ми відчули і відчуваємо суцільний дефіцит. Пенсія – 2093 гривні. Що можна на неї купити? Я ще й на групі, інвалід, а допомоги нема звідки чекати. 

Ліків не вистачає, постійно все треба купувати. Ноги відмовляють. Ось так війна і вплинула. Угробила печінку, вже замучилася ліки пити.

Діти виїхали, а потім розійшлися, бо немає ні роботи, нічого. А хіба в нас є хоч якесь майбутнє?