У перший день обстрілів Олександра відкинуло вибуховою хвилею. Сиділи із сім’єю в укриттях, готували їжу в обмежених умовах. Вижити допомогла гуманітарна допомога.

До війни було звичайне життя, робота, будинок. Ми жили з дружиною і донькою в селищі. Пам’ятаю перший обстріл. Я лежав на дивані у квартирі, коли в сусідній будинок прилетів снаряд «Граду», я аж з дивана впав.

У нашій п’ятиповерхівці дах і вікна зразу вилетіли, але зараз уже замінили все. Під час обстрілів ховалися в підвал, бувало, години по чотири й більше там сиділи. Дочка маленька ще була. Їсти готували на буржуйці в підвалі.

Був період, що без світла й води жили. Дуже складно було, у цей час врятувала гуманітарна допомога. Про все це хочеться швидше забути. А мрію я про багатство та мир, щоб усе було стабільно, цього зараз дуже не вистачає.