Я увімкнула телефон і мені подзвонив брат. Він зараз в Польщі, виїхав ще до початку війни, і каже мені: «Сестро, не відправляй дітей до школи, у нас в країні почалася війна». Був шок.
Найбільше труднощів мали з дітьми, коли магазини зачинені і немає чого їсти. Хвилювалася за хлопців з Азову. Ледь зводили кінці з кінцями, але добрі люди допомогли.
З родиною не живу, у мене окремий будинок. Найбільше зворушило звільнення Херсону. Зараз не працюю.
Про війну нагадує шеврон від хлопця, який дав його моїй дитині і сказав: «Люба, не бійся, ми їх виженемо з нашої землі». Це було в перші дні війни, коли наші хлопці стояли у нашому селі.
