Донька захоплюється волейболом та малюванням. Саме творчість допомагає їй відволікатися. Вона щиро мріє одного дня побувати в Єгипті та на власні очі побачити піраміди.

Після 24 лютого 2022 року ми тричі змінювали місце проживання у межах України, та все одно повернулись у рідне Дніпро. Зараз ми живемо на високому поверсі, тому кожний обстріл — це шалений стрес. Бігати на нижні поверхи ми вже не можемо, враховуючи ситуацію, що трапилася з нами нещодавно.

30 серпня 2025 року став найстрашнішим днем. Під час чергового нічного обстрілу Дніпра ми вибігали з квартири на нижні поверхи. Моя дитина втратила свідомість, впала і вдарилася потилицею об бетон. Швидка не змогла виїхати через масований обстріл. Потім були сильний головний біль, рвота, лікарня та КТ, щоб виключити перелом черепа. Далі було тривале лікування.

Зараз ми вдома, але страх нікуди не зник. Кожна сирена нагадує про той під'їзд, бетонну підлогу та небезпеку, яка чатує на високому поверсі під нічним небом Дніпра.