Росіяни кожного для гатять по селу. З першого дня війни я перебуваю на лінії фронту. Вулиці зруйновані, будинок моїх батьків пошкодило. У сусідки вбило корову. У мій город також прилітали снаряди. У селі майже немає вцілілих будівель. Ракета прилетіла в місцеву школу. Я бачила, як вона горить. Я з чоловіком побігла гасити, але результату не було. Дуже важко виживати. Кожного разу після обстрілу я стою над руїнами і плачу.

Багато моїх знайомих залишились без житла. 

Світла в селі немає два роки. Продукти привозять волонтери. Я нікуди не виїжджала. Намагаюсь ігнорувати обстріли. Сподіваюсь, що не загину.