Коровайчук Діана Романівна, Скірченська гімназія Торчинської селищної ради, 9 клас, с. Скірче, Луцький район, Волинська область

Вчитель, що надихнув на написання есе — Семенюк Оксана Володимирівна

"1000 днів війни. Мій шлях"

Тривога, страх, біль… Війна… Було важко усвідомити, що це насправді відбувається у моїй країні… З приходом цієї біди у мене перевернувся світ, я змінила своє бачення реалій, своє мислення, стала дорослою. Я навчилася цінувати кожну дрібничку, кожну мить, кожну хвилину життя. 1000 днів війни змінила кожного українця.

Спочатку був страх. Потім цей страх переріс у розуміння, що потрібно діяти.

Кожен, навіть маленький вчинок – ставав власною перемогою. Зокрема, чорне крило війни накрило мене, коли мама вирішила піти служити в ЗСУ. Її рішення було сміливим, але принесло мені тривогу та переживання. Мама завжди була і є для мене прикладом сили, рішучості, але тут я злякалась за неї…

Перші дні без мами були нестерпно важкими… У мене було відчуття спустошення, ніби частинку мене забрали, вирвали…

Я намагалася продовжувати своє звичайне життя, але війна не дала на це й шансу. Кожна звістка з фронту стискала серце від страху. Та я намагалася триматися з усіх сил, адже пообіцяла мамі допомагати бабусі доглядати молодших сестру і брата. Я намагалась бути сильною…

Вдома завжди говорили, що рано чи пізно війна закінчиться і ми повернемось до мирного життя. Ці розмови рятували мене й надавали сили та надію в майбутнє.

Мама вчить мене завжди бути сильною, навіть тоді, коли страшно і нестерпно важко. Для мене МАМА – справжній герой, приклад мужності, сили і любові, людина з великої літери.

Попереду нас очікує ще багато випробувань та жахів. Я це розумію.

Війна не змогла зламати нас і не зможе! Мій шлях – це шлях змін в сторону дорослішання; це шлях сили, надії, віри в нашу перемогу!