Бевз Анна, учениця 10 класу Петропавлівського ліцею №1 Петропавлівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Стародинова Оксана Вікторівна

Війна. Моя історія

Війна – це складне поняття для розуміння людини. Вона є безглуздим способом вирішення територіальних чи державних питань у сучасному світі. Це найстрашніше, що може трапитися в будь-якій країні. Давайте повернемося до початку нападу на Україну.

Вранці 24 лютого я прокинулась о 06:40, готувалась до початку шкільного дня. Мені потрібно було трохи часу, аби прокинутись.

Рівно о 06:51 у групу мого, тоді ще 8-А, прийшло СМС від класного керівника з терміновим попередженням щодо початку дистанційного навчання. Це мене дещо збентежило, але тривалі карантини вже непогано загартували до неочікуваних змін. О 07:00 прийшло тривожне сповіщення: «Оголошується воєнний стан! Тримаймо спокій.»

Мій шок відразу перейшов у заціпеніння, адже мої батьки військовозобов’язані! Це відчуття, змішаного страху з жалем, не можна ні з чим порівняти. Безжальний морок, який поглинає все добро, заповнюючи його своєю темрявою, ніби затиснув мене своїми кліщами.

Усвідомлення всієї ситуації прийшло одразу після того, коли побачила тата у військовій формі. Моє хвилинне розуміння зійшло нанівець після чергової хвилі страху. Цей день став точкою неповернення в минуле, дещо наївне життя. Війна змусила мене переглянути свої погляди й назавжди перефарбувати час у чорні кольори з рідкими білими смужками…

Наша сім’я кожного дня все більше відчувала депресію, як нам здавалося, разом з усією країною. Недовгий сон, вранішній підйом, новини й повітряні тривоги – ось як виглядав лютий-березень 2022 року.

Тяжко було адекватно сприймати чуже горе, розуміючи, що подібне може торкнутись і тебе. Люди втратили житло, рідних, знайомих, друзів. Кожна смерть окремої людини приносила мені тривалі страждання. Маленькі, ні в чому не винні діти, помирають від дій фашистської країни – росії.

Я вдячна Богу, що він оберігає мою сім’ю. Зараз тато захищає наш спокій, я за нього дуже турбуюсь та молюся.

Сподіваюсь, що війна скоро завершиться нашою перемогою. Ми повернемося до звичного мирного життя в нашій рідній державі - Україні. Але ніколи не пробачимо наших ворогів і не забудемо тих звірств, які вони вчиняли, нав’язуючи нам свій «руський мир».

Назавжди в наших серцях залишиться пам’ять про славних героїв України – воїнів ЗСУ, які ціною свого життя зберегли незалежність і свободу українському народові.

Ми та всі прийдешні покоління нашої славної України, завжди будемо вдячні кожному воїну, який боронив нашу державу в цій страшній війні. Слава героям України! Слава Україні!