Саклаков Дмитро, учень 9 класу Черкаської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів №8 Черкаської міської ради, м. Черкаси

Вчитель, що надихнув на написання есе — Патюкова Ольга Володимирівна

"1000 днів війни. Мій шлях"

Мене звати Дмитро Саклаков. Я народився і жив у Мелітополі — затишному південному місті недалеко від Азовського моря. Коли окупанти захопили Мелітополь, ми з родиною зрозуміли, що не зможемо жити в полоні та прислужувати ворогам. Як це не було важко, ми покинули домівку та вирушили у важкий шлях. Це була дорога в невідомість, між життям і смертю, але вона вела в рідну Україну. Саме тоді я вперше задумався про те, що для мене є найбільш цінним.

Безперечно, найбільшою моєю цінністю є рідні люди, адже саме з ними я проходжу свої перші уроки життєвої мудрості, у них знаходжу свою міцну опору та підтримку. Я вдячний долі, що батьки в мене саме такі — сильні, мужні, благородні та щирі.

Дружба — це ще одна важлива цінність. Я зрозумів це, коли переїхав до іншого міста, вчився онлайн і довгий час був зовсім самотній. Через брак друзів моє життя стало сірим і нудним, і це навчило мене цінувати «розкіш людського спілкування». Тепер у мене є друзі, і я щасливий. З ними я можу бути собою, ділитися власними думками, ідеями, відчувати себе потрібним та значущим.

Патріотизм для мене — теж важлива цінність.

Я народився і виріс в Україні, я люблю її співучу мову, шаную її культурну спадщину, захоплююся українським менталітетом. Які тільки випробування не посилала нам доля, але українці — незламні!

Я вважаю, що всі людські цінності повинні будуватися на засадах любові: до себе, до людей, до світу. Якщо ти вмієш цінувати те, що маєш, і бути вдячним за це — у твоєму серці не буде темряви, не буде претензій та образ.

Кожен з нас — цінність. Усвідомлюючи це, не засуджуючи, беручи відповідальність за своє життя на себе, ми зможемо прийти до взаєморозуміння та розбудови мирного демократичного суспільства.