Заган Юлія, 10 клас, КЗ "Чуднівський ліцей" Чуднівської міської ради Житомирської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Мастюк Таміла Петрівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Наше життя непередбачуване, ніби сьогодні сонечко, а завтра - злива. Ми ніколи не можемо знати, що буде далі. Саме така різка зміна подій випала на долю українців, бо ніхто не очікував, що прокинувшись 24 лютого 2022 року ми дізнаємося, що розпочалося повномасштабне вторгнення. 

Коли я згадую той ранок у мене, ніби мурашки по шкірі. Тому той день закарбувався у моїй пам’яті назавжди. 

Хочу зазначити, що ось вже 1000 днів ми проживаємо нашу буденність у стані повномасштабного вторгнення. Життя багатьох людей перевернулося на 180 градусів. І моє не стало виключенням, саме тому я хочу розповісти свій шлях. Ми з моєю родиною не виїжджали, після початку повномасштабного вторгнення. Тато пішов служити з першого дня збройної агресії, бо вважав своїм обов'язком, що має обороняти свою державу, а ми з мамою залишилися удвох. Поки ми були самі, ми навчилися багато чого, що раніше  були не в змозі робити, а саме: косіння трави косаркою, обрізання крони садових дерев та їх кропіння тощо. Саме тоді я усвідомила, що з часом неможливе стає можливим.

У житті трапляються події, які змушують нас змінитися. І це не оминуло мене, бо мої погляди, цінності, і взагалі все моє ставлення до життя змінилося.

Пам’ятаю перший приліт ракети, коли десь далеко за вікном спалахнуло яскраво-оранжеве полум’я. Тоді ми з мамою перелякалися не на жарт, але наші сусіди запропонували нам піти до них у підвал. У той момент їхня підтримка стала безцінною. Саме слова Лесі Українки гарно це виражають «Віддай людині крихітку себе. За це душа поповнюється світлом». Ці слова допомогли мені зрозуміти одну просту істинну, що у сучасному світі, де переважно панує егоїзм та байдужість, важливо пам’ятати про силу доброти. 

Кожен з нас може стати джерелом світла для інших. Чи це буде волонтерська діяльність, чи просто допомога людині у складний для неї час - кожен жест має значення.  А найголовніше, чим більше ми віддаємо -  тим більше отримуємо.

Особисто ми з моєю родиною стали, ніби відблиском світла у темряві для сім'ї  з трьохмісячним немовлям, яку раніше ніколи не знали, а саме наш дім і ми стали їхнім прихистком на певний час. Ця сім'я змушена була під обстрілами залишити Чернігівщину  та виїжджати будь-куди, зупинитись посеред ночі  не було де, через знайомих вони потрапили до нас. В ту ніч я окутала маленьку Варвару своїм дитячим теплим одіяльцем, яка зігрівшись, міцно заснула.

Через два роки Варвара повернулася із-за кордону та несподівано завітала  до нас, щоб віддячити за теплий прийом у складний для них час.  

Також я брала участь у благодійних акціях, наприклад: коли у школі оголошували благодійні ярмарки, я завжди брала участь в них, ми з мамою намагалася напекти якомога більше солодощів, щоб отримати більше коштів, за  які ми купували необхідні речі та передавали воїнам ЗСУ на передову. Можливо-це зовсім маленький внесок, проте він є досить важливим. 

Як кажуть «Все- чи добре, чи зле - починається з малого», бо у людини все закладається з самого дитинства, тому варто пам’ятати ці слова.

Також війна зробила мене сильнішою, а саме: я перестала ідеалізувати реалії, а почала бачити картинку, якою вона є насправді. Я навчилася справлятися з труднощами та вміти йти до своєї мети, ніби навколо мене стіна, а труднощі - це лише камінчики які потрібно здолати.

Протягом останніх двох років, я переглянула свої життєві цінності. Прикро це визнавати, але колись для мене були цінними матеріальні здобутки. 

На щастя, я усвідомила, що вечори, проведені в колі сім’ї, посмішка на обличчях рідних, жарти тата, смішні історії з бабусиного дитинства, розмови літнім вечором під зоряним небом - це найцінніше, що я маю. І саме цитата героя  з одного фільму влучно це підкреслює: «Ми не збираємося витрачати гроші  на розкішне життя, мені здається, що життя полягає в тому, щоб бути щасливим в колі сім’ї, їсти та розмовляти за одним столом, під мирним небом над головою, ось це і є шлях до справжнього життя. А гроші, які залишаються, потрібно витратити на хороші справи”. 

На мою думку, ці слова прості, але який глибокий сенс у них закладено. Тому я впевнено можу сказати, що я стала значно кращою людино, ніж була.

Отже, війна згубно вплинула на наше життя, але вона зробила нас духовно сильнішими та незламними.