Гук Анастасія, 11 клас, Комунальний заклад "Ананьївський спеціалізований ліцей спортивного профілю Одеської обласної ради"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Зубкова Тетяна Іванівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

24 лютого 2022 року я прокинулась з надією на звичайний день. Я готувалася до школи, але раптом отримала телефонний дзвінок від свого класного керівника, яка сказала: «Залишайтесь вдома, бережіть себе». У той момент я не розуміла, що це може означати, але коли телефон розривало від повідомлень, моє серце завмерло.

Я дізналась найстрашнішу новину в своєму житті. Почалась війна.

Ці слова перевернули моє життя з ніг на голову. На початку війни мене нічого не могло втримати на місці. Я зрозуміла, що мені потрібно діяти, тому вступила до волонтерського руху у нашій школі. Це було для мене дещо нове, але я відчула, що саме це мій обов'язок. Я регулярно донатила на потреби ЗСУ і підтримувала наших воїнів, жертв бойових дій у соцмережах.

Коли бачила, як багато людей страждають, я не могла залишатись осторонь.

Вклад у психологічну підтримку молоді став важливою частиною мого життя. Я приймала участь у підтримці військових, висилаючи посилки з необхідними речами, розповсюджувала акції збору коштів та активно їх підтримувала. За цей час дізналася про життя на фронті, та усвідомила, як дорого обійдеться наше майбутнє. Цей жах так близько, що здається, ніби я з ними там, переживаю цей кошмар. З часом, я почала підтримувати зв'язок з деякими жертвами бойових дій, також підлітками. Нам було важливо триматися разом, ділитися історіями, переживаннями і надіями. Це дало мені сили триматись далі.

Я писала і продовжую писати вірші вдячності, у яких намагаюсь висловити свої почуття, переживання і підтримку. Кожне слово підкреслює те, як важливо залишатись людяним та сильним у наші часи.

Незважаючи на всі труднощі та страхи, я не втрачаю надії на краще майбутнє. Кожен ранок, прокидаючись, я вірю, що колись ми зможемо жити у мирній Україні. Я бачу, як багато моїх ровесників, так само як і я, об'єдналися задля спільної мети – захистити країну, пережити ці труднощі разом.

Ці 1000 днів стали важливим уроком для мене. Я зрозуміла, що навіть у найтемніші часи, коли здається, що світ вмирає, люди можуть об'єднатися і допомогти один одному.

Нехай спогади про ці дні стануть лише спогадом та основним уроком для нашого з вами світлого майбутнього. Зараз, більше ніж будь-коли, ми повинні залишатися єдині і пам'ятати: кожен з нас може бути зміною, яку хоче бачити у світі.