Пісаренко Дар’я, 11 клас, Лисичанський ліцей № 5 Сєвєродонецького району Луганської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Бугайова Тетяна Іванівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

24 лютого 2022 року моє життя змінилося назавжди. Війна прийшла несподівано, і страх охопив мене з першої хвилини. Кожен вибух змушував серце битися швидше. Невідомість, тривога за близьких стали постійними супутниками.

Ми з родиною ховалися в бомбосховищі, де кожен день здавався вічністю.

Через деякий час ми вирішили евакуюватися до Дніпра. Це було важке рішення, але ми знали, що це необхідно для нашої безпеки. Дорога була довгою й виснажливою, але ми трималися разом, підтримуючи одне одного. У Дніпрі ми провели лише два дні й вирушили далі, до Житомира. Житомир став нашим новим домом. Тут ми намагалися знайти спокій, хоча це було нелегко. Кожен день приносив нові виклики, але ми не здавалися.

Ми вчилися жити в нових умовах, адаптуватися до нової реальності. Війна навчила нас цінувати кожен момент.

Зараз, через 1000 днів війни, я відчуваю суміш емоцій. Є страх і тривога, але також є надія. Ми всі чекаємо на перемогу, на той день, коли зможемо повернутися до нормального життя. Віра в краще майбутнє допомагає нам триматися й не здаватися. Знаємо, що разом  зможемо подолати всі труднощі й відновити нашу країну.  Вірю, що цей день настане, і ми зможемо знову відчути радість і спокій.