Дитюк Даніїл, ІІ курс, Фаховий коледж зв`язку та інформатизації Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку

Вчитель, що надихнув на написання — Борик Ірина Дмитрівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Війна… Це слово було відомо мені лише під час вивчення певних тем з всесвітньої історії, пов’язаних з війнами в тій чи іншій країні. Коли я слухав історії часів війни із життя бабусь та дідусів, все сприймалося як якась вигадка чи те, що ніколи більше не повториться. Однак доля вирішує інакше, а історія повторюється. 24 лютого 2022 року війна постукала в мій дім.

Війна стояла за дверима,

Вона ввірвалась в кожен дім.

Давно вже тліла, невгасима,

Коли Донбас хапали й Крим.

Це стало початком нового життя для всіх нас. З перших днів війни, кожен зрозумів, що не може сидіти склавши руки. Наші воїни захищали нас на передових позиціях, першими зустрівши ворога. Ми також з мамою та бабусею долучились до цієї великої справи. Моя бабуся працює вчителем в ліцеї, там організували у вільний від навчання час плетіння маскувальних сіток для наших захисників. Ми вечорами допомагали волонтерам в цій важливій справі. 

Я навчився навичкам плетіння маскувальних сіток, дізнався, як правильно поєднувати кольори для максимально-ефективного маскування на тій чи іншій місцевості.

Я думаю, що ці сітки врятували не одне життя наших воїнів та їх залізних помічників (різних видів бронетехніки).

У нашому ЖЕКу проходила акція «Тепла хвиля»: небайдужі мешканці нашого будинку і всі бажаючі збирали для ЗСУ теплі речі, медикаменти та смаколики. Бабуся з мамою спекли смачні пиріжки. 

Я намалював малюнки, у які вклав свою любов, повагу та віру в наших військових та перемогу. Щоб вони нагадували їм про їх родини та домівки.

Я мріяв стати студентом ФКЗІ ДУІТЗ, успішно склав вступні іспити, з нетерпінням чекав 1 вересня, зустрічі з новими друзями, але все стало іншим.

Нас чекало дистанційне навчання, яке ускладнювалося затяжними повітряними тривогами, вибухами та іншими проблемами та труднощами.

Навчальний процес проходить у нас за розкладом. Ми працюємо в щільному тандемі разом з нашими вчителями, до яких можна звернутися за порадою та підтримкою в будь-який час доби. Це додає нам сили та натхнення продовжувати своє навчання, щоб стати в майбутньому висококваліфікованим спеціалістом, бути потрібним своїй державі після перемоги.

Осяє наш шлях зоря перемоги

І буде ворог розбитий дотла,

Ми не зійдемо з цієї дороги,

Поки не зникне нічна імла!

Віра та шалене бажання зберегти свою країну – це все, що залишається, це те, чого ворог відняти не може. Адже, тільки об’єднавшись можна прогнати чумну навалу, яка прийшла і хоче позбавити найдорожчого – світлого, вільного майбутнього. Спільна робота, взаємна підтримка та взаєморозуміння — ось ключі до успішної війни за наш шлях. Важливо пам’ятати, що кожен внесок, як малий, так і великий, має велике значення у великому плані різнобарвної палітри національної підтримки. Наша спільна робота зробить війну України за її шлях успішною і допоможе нам побачити яскраве майбутнє для нашої країни.

Будуть у нас іще весни,

І пісня дзвінка солов'я.

Україна від зла вся воскресне,

Україна — радість моя.