Батієвич Анастасія, Луцький педагогічний фаховий коледж Волинської обласної ради

Вчитель, що надихнув на написання есе — Голя Галина Миколаївна

"1000 днів війни. Мій шлях"

1000 днів війни — це не тільки безсонні ночі та сплетіння дилем освітлених місяцем облич, це також і спроби вижити у морі болю та руйнувань, які залишаються назавжди в пам’яті кожного, хто їх пережив. Це моя історія — звичайної дівчини з маленького села, яка стала свідком жорстокості й водночас неймовірної відваги.

Перший день війни був як удар по голові — спокійне життя перетворилося на жах, який випробовував силу й витривалість.

Це був страх залишитися без рідних. Часом здавалося, що я опинилася в пустці, де кожен крок — наче на мінному полі. Але навіть там я відчувала внутрішню силу, яка не дозволяла впасти.

Я вирішила не здаватися. Я обрала боротьбу. Усвідомила, що моя сила — у вірі. У вірі в себе, в мир, у завтрашній день, навіть якщо він не обіцяє нічого. Треба було побороти страх і знайти спосіб допомагати.

Ми організували приміщення для плетіння маскувальних сіток — зібралося багато людей, охочих долучитись. Збирали продукти, передавали волонтерам, облаштовували блокпости, готували «коктейлі Молотова»…

Але сталося найстрашніше. Друг дитинства. Йому було лише 20… Загинув. Біль, розпач, безпорадність. Ми з дівчатами встелили дорогу квітами, коли зустрічали кортеж. До останнього вірили, що це не він. Та надія згасла. І все ж — я не зламалась. Усю ненависть спрямувала в дію: ще більше допомоги, ще більше організації. Я, 15-річна дівчина з маленького села, допомагала всім, чим могла.

Я навчилась цінувати кожну мить — навіть коротке затишшя серед хаосу.

1000 днів навчили мене бачити красу в простому. Я зрозуміла, як тісно сплітаються життя і смерть. Як доброта — навіть у війну — не зникає. Я стала сильнішою. Ці дні сформували мене як людину.

1000 днів болю й страху. Але я залишаюся сильною. Ця війна змінила не тільки хід мого життя — вона змінила мене. Зробила дорослішою, глибшою, свідомішою. І хоча війна ще триває, мій шлях — тільки починається. Я йду вперед — з вірою в себе, в перемогу, в Україну.