Олена в перші дні війни дуже переживала за свою доньку, яка застрягла в Харкові і не могла звідти виїхати. Зрештою донечка змогла дістатись Андрушівки, хоч і тут не дуже спокійно, адже село періодично обстрілюється. Олена пішла у волонтери, бо вважає, що кожен має докласти свою руку до перемоги.