Яременко Анна, 10-ЛГ клас, Сумський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 10

Вчитель, що надихнув на написання — Логінова Тетяна Сергіївна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Майже три роки, або понад 1000 днів, триває війна в Україні. Хоча я просто підліток і школярка, вона змінила мене так само, як і життя кожного українця. Раніше хвилювання викликали уроки, сварки з друзями, різні життєві ситуації, але зараз це боротьба за майбутнє в незалежній Україні.

Спочатку усе було схоже на страшний сон, від якого я ось-ось прокинуся. Перші дні війни були для мене страшними і незрозумілими. Я не могла уявити, що буде з нашою країною і як саме це торкнеться мене та родини. Ми знаходилися в безпечному місці, слухали новини, і кожен вибух чи сирена викликав у нас страх. Я бачила, що батьки хвилюються, як вони вагалися щодо найближчого майбутнього і намагалися зрозуміти, як їм краще діяти далі.

Та через деякий час я зрозуміла, що не можу нічого не робити у такій ситуації. Я виконувала свої звичайні обовʼязки, такі як вчитися та розвиватися, навіть у такий непростий час. Адже

нашій країні потрібна розумна молодь. Ми майбутнє України, і від того, наскільки будемо освіченими, залежить її подальший розвиток,як швидко зможемо відновити країну після війни.

Завжди намагалася долучитися до різної допомоги, наприклад, до плетіння сіток разом з класом або долучатися до зборів на ЗСУ, які організовувала школа. Ці дії дали мені відчуття, що навіть звичайна школярка може зробити внесок у спільну боротьбу.

Мій шлях за ці 1000 днів війни - це шлях дорослішання, внутрішньої сили і розуміння справжніх цінностей. Я зрозуміла, що для України важливо не тільки сьогодення, але й те, якою буде наша країна після війни, яка забрала в нас дитинство, але дала мету — побудувати нову Україну. І ця місія лягає на плечі молодого покоління.

Ми, діти України, несемо відповідальність за майбутне, бо саме від нас залежить, як виглядатиме Україна після перемоги. Я вірю, що після війни наш народ стане ще сильнішим, і кожен із нас буде відігравати важливу роль у відновленні країни.

Наше завдання — не тільки відбудувати зруйновані міста, але й створити суспільство, у якому цінуються свобода, справедливість та інновації.

Освіта, наука, технології— це ті сфери, які будуть важливими для розвитку країни. Саме тому зараз, під час війни, я розумію, що навчання — це не просто обов'язок, а внесок  у майбутнє України.

Я вірю, що цей складний шлях приведе нас до миру. Після всього, що ми пройшли , розумію: молоде покоління має бути готовим стати тими, хто відбудує Україну. І хоч цей шлях нелегкий, я точно знаю, що ми впораємося з усіма труднощами, побудуємо нову країну — державу, яку будемо захищати і якою будемо пишатися.