Фареник Кіра, група КК 2-24, Краматорське вище професійне торгово-кулінарне училище

Вчитель, що надихнув на написання — Телицина Світлана Миколаївна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Коли почалася війна, я не могла повірити, що це реальність. Спершу був шок і паніка, адже життя, яке я знала, раптом змінилося назавжди.

Перші дні здавалися жахом, від якого я не могла прокинутися. Світ навколо став чорно-білим і небезпечним: сирени, вибухи, новини про втрати та зруйновані міста. 

Страх за свою сім’ю, за майбутнє, за життя сковував і не давав дихати на повні груди.

Спочатку здавалося, що кожен день – це боротьба за виживання. Ми приймали рішення, від яких залежала наша безпека: чи залишатися вдома, чи шукати більш захищене місце? Кожен день приносив нові випробування. Ми втратили звичний ритм життя, але я зрозуміла, що навіть у найтемніші моменти ми не самі. Люди об’єднувалися, підтримували одне одного, і в цьому була наша сила.

Ці 1000 днів змінили мене. Я вже не та, ким була до війни. Кожен день навчав мене терпінню, витривалості, і, можливо, найголовніше, — надії. Я навчилася цінувати кожен момент, навіть у найскладніші часи. У мене з’явилося бажання робити більше для тих, хто поруч, і для себе також.

Крім того, війна показала мені, яка я сильна. Я змогла продовжити навчання, хоча думки часто були далеко від книжок. Кожна маленька перемога, кожен день без нових втрат давали мені впевненість.

Я навчилася планувати майбутнє, незважаючи на невизначеність, і вірити в те, що навіть найгірші часи закінчаться.

1000 днів війни стали моїм шляхом до нової себе — сильної, незламної і готової до будь-яких викликів. Війна забрала багато, але вона також навчила мене боротися за своє місце в цьому світі, не здаватися і завжди знаходити світло навіть у темряві.