Моя дитина дуже творча та активна - вона захоплюється малюванням і спортом. Її найбільше надихають цікаві заняття та дружнє спілкування з однолітками, вона завжди розквітає, коли її підтримують і хвалять. Але водночас вона дуже вразлива до несправедливості та грубості. У неї є велика заповітна мрія: у майбутньому стати успішною людиною та здійснити подорож навколо світу, щоб побачити різні країни та культури.

Проте реальність, у якій вона живе, зовсім інша. На початку повномасштабної війни дитина стала свідком травмуючих подій. Постійні повітряні тривоги, вибухи та напружена атмосфера залишили свій слід. Наше життя змінилося назавжди - з’явилося більше тривоги й невизначеності, ми звикли до сирен і жорстких правил безпеки. Наша родина стала ще ближчою, ми навчилися по-справжньому цінувати спокій, дім і можливість просто бути разом.

Зараз ми живемо в постійній небезпеці. Навколо - нескінченні вибухи, блискавки прильотів, ланцети, шахеди, каби та ракети. У такому пеклі приходить страшне усвідомлення: кожен день може стати останнім. Хоч дитина і намагається відновлюватися за нашої підтримки, цей тягар війни занадто важкий для маленької людини.