Зміна місця проживання, страх за своє життя та життя рідних охопили нас відразу. Спочатку я збиралася йти на роботу, але вже ближче до обіду зрозуміла, що це неможливо. Розбудила сина і сказала, що почалася війна. Реакції як такої не було – ні я, ні син не могли зрозуміти, що таке війна і що нас очікує. Було відчуття повної розгубленості.

Кожен день був страшний. Ми намагалися справлятися самі: я розповідала сину, що переможемо, що все буде добре.

В перші дні війни дійсно не можна було зняти гроші, магазини не працювали, або був обмежений вибір за високими цінами. Купувала в основному найнеобхідніше для сина.