Шарапова Вікторія, учениця Біленьківської ЗШ І-ІІІ ступенів, с. Біленьке, Запорізька обл.

Конкурс есе "Один день"

Коли славний князь Ігор вів свій хоробрі полки на ратні подвиги за землю Руину, небо послало йому лиховиний знак – сонячне затемнення. Може то було застереження всьому роду людському: війна – це велике зло. Це потьмарення розуму і затемнення душі. Для чого люди навчилися вбивати один одного. Кому потрібна війна? Невже її вигадали люди?

Наш край, де я живу, не торкнулася ця смертельна отрута.

Скільки пам’ятаю з уроків історії України жодного разу не пішла війною на інший народ.

А захищатися довелося. Ось і зараз лихо не оминуло нашу країну. 2014 …. Мабуть, цей рік у кожного в серці залишив рану, спогад, біль, жах. Не вірилось. Але так сталось. Комусь найметься все захопити, підпорядкувати собі, володіти.

Пам’ятаю, говорив тато, що життя у людини лише одне, і воно не повториться. Ніхто немає права забирати життя іншого, бо немає більшої цінності у світі, ніж людське життя.

І, мабуть, тому тато пішов захищати Україну, наше життя. Цей один день прийшов і в нашу сім’ю. Ми з мамою хвилюємося, переживаємо, чекаємо від нього вісточок. Добре, що є мобільні телефони.

Дзвінок від тата – це найбільше щастя.

Не перестаю вірити в те, що всі негаразди закінчаться і тато буде вдома. І жадане щастя прийде до нас. І настане той день, коли наше життя засяє яскравими фарбами і ми повернемося в щасливий світ.