Історія Олександри – це історія матері й дружини. 24 лютого розпочалося для неї з думок про молодшого сина – в його частину вдарила ракета. На щастя, він з товаришами вже був за межами частини. І попросив мати привезти бодай якісь речі та пауербанк, адже будівлю залишали дуже швидко. 

Тоді Олександра розпочала квест з пошуків своєї дитини, адже телефон в нього вже сів. Все, що вона знала – номер частини та прізвище ротного. Вона об’їздила купу частин, опинилася на третій лінії фронту. А сина знайшла просто як в кіно – під час тривоги побігла з дороги, впала на пісок, а поруч з нею опинився той, кого вона так довго шукала.  То був один з найщасливіших моментів в житті Олександри.

Принесла війна і найжахливіше – у боях за Бахмут загинула старша дитина. А чоловік був важко поранений у голову. Жінка робила усе, щоб допомогти йому.

Окрім родини, Олександру підтримують діти – вона працює в Київському Палаці дітей та юнацтва. Саме дитячі емоції – це те, заради чого варто жити.