Історія Катерини – незвична навіть для охопленої війною України. Вона викладає танці у Київському Палаці дітей та юнацтва. І коли запалали міста і села на Київщині, на дівчину лягла дуже непроста місія. Була організована евакуація 40-ка дітей, які займалися в Палаці, до Болгарії. 

І Катерина стала однією з трьох дорослих, які супроводжували цей табір за кордоном. Діти були різні, але усі вони – налякані, без батьків. У багатьох була потреба в речах. І кожному – потрібна підтримка. 40 учнів займалися онлайн. Тож разом навчалися, разом складали іспити і розв'язували складні завдання з математики. На все це потрібні були сили. Катерина дивилася дітям в очі і розуміла, що вона має бути тією підтримкою, яка так потрібна хлопчикам та дівчаткам з України. 

Зараз багато хто з цих дітей продовжує заняття у Палаці, маючі дуже незвичну та цікаву спільну історію зі своєю викладачкою.