Мені 76 років, з них 43 я у Снігурівці живу. Діти мої роз’їхалися, хто куди. Було життя до війни стабільне: нам пенсію давали, у дітей була робота. А коли почалася війна, то поїхали, хто куди. Дуже було важко.

Зранку мені діти зателефонували й сказали, що війна почалася. Було дуже важко. Я 17 лютого поховала чоловіка, а 24-го почалася війна. Потім зайшли росіяни. Страшно було.

Світло вимкнули, а після того й води не стало. Ще й кожного дня обстріли. Звісно, мені дуже важко. Серце болить, та й морально тяжко все це переживати.

Хотілося б, щоб швидше війна скінчилася. Головне, щоб у майбутньому був мир, щоб не стріляли, та в усьому світі люди жили дружно.