Я була вдома, а зранку почали обстрілювати Миколаїв. Усі телефонували і повідомляли, що почалася війна. Коли зайшли окупанти, не стало світла. 

Газу в селі немає, тому я їздила в Херсон заправляти балони. Води теж не було, я заправляла генератори, качала воду. Продукти були дуже дорогі. Я особисто виїжджала допомагати батькам, скидала їм гроші. Я виїжджала в тому, у чому була, і проїхала сім російських блокпостів. Це було дуже важко і небезпечно. Лише через місяць після звільнення змогла повернутися додому. 

Я побачила села, що були повністю розбиті. 

Мій брат загинув, мені тяжко переживати цю втрату. Я живу одним днем і не знаю, що буде завтра чи навіть через годину. Дуже хочу, щоб війна закінчилася якнайшвидше.