Ми з міста Лиман. Там у мене був дім. Думала, пересиджу у підвалі. Не вийшло. Довелося виїхати у квітні, бо летіли уламки і було страшно. А після того як ми поїхали, стало ще страшніше. Виїхала я зі своєю внучкою, нині мешкаю з донькою. 

З першого дня війни я сподівалась, що це ненадовго, що все налагодиться, заспокоїться. Стежила за всіма новинами. Спостерігала за обстрілами зі своїх вікон, розуміла де стріляють. Наші захисники були поруч біля нас. На блокпост я приносила хлопцям чай і ласощі. 

Мінометним обстрілом у нас перебили світло. Я знайшла за гроші людину, яка зробила перемичку і відновила світло, але цього вистачило на два дні. Знову перебило дріт. 

Я не збиралась виїжджати. Думала, як у 2014 році, пересиджу. Згодом я зрозуміла, що залишатися небезпечно. Я зателефонувала волонтерам, і 24 квітня нас вивезли і без ускладнень довезли до Дніпра. Там нас зустріли, погодували. Потім кожен вирішував, куди далі податися. 

Я ніколи ні перед чим не згинаюсь, але опинитися поза власним домом - це найстрашніше для людини. Нині ми у Кривому Розі. Гарне місто, але нестерпно хочеться додому. Я сподіваюсь, що моє місто звільнять, хоч його й розбили на сімдесят відсотків. Але я сподіваюсь на його деокупацію. Головне, щоб там були українці. Я навіть на руїни поїду, але до себе додому. 

Шокував початок війни, це було найстрашніше. Я була настільки залізною леді, і раптом зламалась. А коли займали мій Лиман, це для мене було дуже боляче і дуже страшно. Я особисто не була свідком цих подій - дивилась по інтернету. 

У мене вдома залишались два собаки і дві кішки. Вони вдома з чоловіком. Він вирішив залишитися. Наразі зв'язку з ним у мене немає. 

Я й досі боюсь кожного шурхоту, різкого звуку. Розумію, що це не скоро мине. 

Найголовніше, щоб закінчилась війна. У нас народ сильний, і я думаю, що з часом усе буде добре. Я вже можу не встигнути це побачити, але вірю в краще. 

Боюсь, що війна швидко не закінчиться. Потрібно ще дуже багато роботи зробити нашим ЗСУ, але буде все нормально. Рано чи пізно ми будемо жити у нашій єдиній мирній Україні без війни.