Війна застала Валентину в Києві. І хоч зазвичай у жінки був план на будь-який випадок життя, цього разу все пішло шкереберть. Син знаходився у відрядженні в Бердянську, а невістка з онуками в іншому кінці міста. Валентина заспокоїлась тільки коли родина об’єдналася в батьківській хаті на Черкащині. Найбільше запам’яталися безсонні ночі, коли було чутно, як рухаються колони військової техніки – так, що тремтів будинок. Тоді Валентина почала волонтерити – разом з сестрою збирала одяг та готувала смаколики для внутрішньо переміщених осіб. Активна життєва позиція і молитва – те, що підтримує і сьогодні, тому Валентина оптимістично дивиться в майбутнє і щиро вірить в нашу перемогу.