Я жила в Соледарі. Коли почалися сильні обстріли, я сиділа в підвалі цілодобово. Не було води, світла і газу. Готувати було неможливо, весь час прилітало. 

Снаряди падали зовсім поруч. Один раз прилетіло прямо на дах. Потім прилетіло ще біля будинку. Бомбили довго і сильно. Коли я вийшла з підвалу, моя квартира вже горіла. 

Коли стало зовсім неможливо, довелося виїжджати. Їхати було небезпечно, але іншого виходу не було. У поспіху я забула документи на квартиру. Тепер не зможу отримати відшкодування, а повертатися вже нікуди.

Зараз я в Одесі. Знімаю невелику квартиру. Діти роз'їхалися хто куди, у кожного своє життя. Поруч живе старший онук з родиною — вони теж залишилися без дому. Весь час згадую Соледар, свій будинок, свій двір. Все хочеться вірити, що колись буде мир, і ми ще зможемо спокійно жити.