Вікторії Петрівні в перші дні війни під обстрілами прийшлося виїхати в інше місто одразу після пологів.

Вона переживає за свою дитину, якій від народження довелося чути постріли та вибухи, поневірятися в чужому краю.

Жінка мріє про безпеку і щоб настав мир.