Марина Андріївна перед війною отримала диплом Донецького національного університету та повернулася до рідного Світлодарська. Через перші обстріли поїхала з дітьми на півроку до Харкова.

Коли по дорозі побачила вирви від снарядів, сильно злякалася.

Вона сумує, що не може побачитися зі своїм батьком. Родичі потрапляли під обстріли, і найбільше вона боялася їх втратити.

Дуже переживала, коли не могла до них додзвонитися.

Війна змусила жити одним днем ​​та цінувати життя.