Янюк Анна, учениця 11 класу Комунального закладу "Якушинецький ліцей" Вінницької області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Тарнавська Оксана Анатоліївна

Моя Україна майбутнього

Людина самостійно створює власну долю. А хто ж відповідальний за майбутнє України? Війна. Розруха. Вибухи. Підвали. Плач дітей… Зараз мільйони громадян виборюють мир, жертвуючи своїм життям і проливаючи безцінну українську кров. Але за який мир боремося ми?

Я вважаю, що за дитячий сміх на подвір’ї, за звичайний спокій і за стукіт рідного серця поруч. Також за незалежну Україну та її вільний рід, що будує майбутнє без лиха. За можливість безтурботно спати вночі, не читати молитов в сльозах за життя близьких, за змогу вигнати з голови холоднокровні думки про те, що сьогодні тебе не стане…

Я впевнена, що житимемо! Якою важкою не була б доля, намагатимемось бути кращими та ніколи не здаватимемось! Будемо пам’ятати, для чого предки плекали вільну Україну! Упевнена, що ми здобудемо перемогу й покажемо силу козацького роду, щоб весь світ нарешті зрозумів, що українці не безвольні люди, якими нас роками змальовувала радянська пропаганда. Ми голос своєї держави і творці її майбутнього!

Але що ж робитиму я після Перемоги? Перш за все, як і кожен українець, зрадію та отримаю такий довгоочікуваний спокій у серці, що вже, на жаль, почав здаватись чимось нереальним і трохи фантастичним.

Також обов'язково відсвяткую такий чудовий день. Але найголовніше - я завжди пам'ятатиму про відважний подвиг наших військових. Своїми щирими серцями й сильними плечима вони стали живим щитом та мечем українства. Захисники й захисниці боронять свої малі Батьківщини, стареньку матір і затишну хатинку серед розмаїття інших для майбутнього наступних поколінь.

Коли війна покине нашу домівку, Україна вже буде іншою, не такою як колись.

Звичайно, держава розвиватиметься і ставатиме сильнішою, але жахливі події “визволителів” вплинули на нас як Голодомор чи репресії, залишивши слід у свідомості та менталітеті, тому українці мають обірвати всі зв’язки з радянським минулим і “братніми народами”. Адже лише тоді нові покоління зможуть мислити без стереотипів чи пропаганди, які десятиліттями “вбивали” в мозок нашим бабусям і дідусям, а потім вони, самі того не розуміючи, прищеплювали їх з дитинства своїм дітям.

Як і після кожної війни настане період відбудови. Він стосуватиметься не лише архітектури, а й морального аспекту та світогляду. Тому як представниця теперішнього покоління можу запевнити, що в майбутньому українські діти ніколи не будуть знати чи розуміти мови “русского міра”, адже огида в серці не зникне.

Мабуть, Україна витратить багато років для повної трансформації. Думаю, усі неодноразово помічали недоліки в сферах освіти або медицини, які потребують реформ. Існує декілька шляхів вирішення цього, одним із яких є приєднання до ЄС або хоча б перейняття їхньої системи.

У майбутньому Україна – це прекрасна, розвинена та забезпечена держава. Її поважають та цінують у Європі та в усьому світі. Сюди приїжджають у справах та відпочити громадяни із сусідніх країн. Людей приваблюють чисті повітря та вода, мальовничі краєвиди та дбайливо збережені історичні пам’ятники…

Віримо у захисників і захисниць, сподіваймося на краще та виборюймо перемогу! Створюймо наше омріяне майбутнє разом! Слава Україні!