Війна застала Петра вдома, і до нього приїхала дочка з сусідніх Пологів. Вже 24 лютого транспорт не ходив. Почалися перші обстріли, вибухи було чути просто з околиць.

Перший снаряд прилетів у дім 30 березня 2022-го — вибило вікна, пошкодило стіни. Родина залишилася жити серед уламків, намагалися підлатати дім. Коли вдруге влучило — завалило стіну. Тоді дружина не витримала: виїхала з Оріхова! А пан  Петро залишився сам.

Він перебрався до сестри, яка згодом теж евакуювалася. Деякий час чоловік жив у її домі, поки й туди не влучив снаряд. Оріхів перетворився на порожнє, зруйноване місто. Кілька місяців Петро жив серед руїн, без сусідів, без світла. А потім виїхав до Запоріжжя.