Ми мешкали у Маріуполі на сімнадцятому мікрорайоні. Квартира наша була на дев'ятому поверсі. Коли ми дізнались, що розпочалася війна, ми не очікували що так усе буде. 

2 березня у нас зникло світло і вода, 6 березня вимкнули газ. Запасів у нас майже не було - трохи крупи і картоплі. 

Коли розпочалися обстріли, було дуже страшно. Наші вікна виходили на захід і ми бачили весь жах того, що відбувається. Бачили як горіли будинки. Ці обстріли ми переживали у себе на дев'ятому поверсі. 

15 березня наш дім піддали масованому обстрілу - стіни тремтіли так, що дім хитався. Почалася пожежа з третього під'їзду, ми жили у першому. У нашому під'їзді жили дуже дружні люди. Чоловіки носили воду і гасили пожежу. Їм вдалося це зробити. До нашого під'їзду пожежа не дійшла, і він залишився цілим. Але цей день і ніч ми просиділи на першому поверсі біля поштових скриньок. Було дуже холодно і страшно. 

Готували їсти на багатті. Мені ходити з дев'ятого поверху було дуже важко. Я захворіла. Ледве вдалося збити температуру, але залишився дуже сильний кашель. Запасів ніяких не залишалось, хліба не було, було трохи сухарів. Те, що варила на багатті, ледве-ледве могла донести до девятого поверху. Дівчата-сусідки приносили то склянку гарячого чаю, то просто окріп. 

Коли у нас закінчились уже всі запаси продуктів, сусідка нам принесла повну каструлю гарячої ухи із хека. На цій юшці ми протримались ще тиждень.

25 березня син вивозив своїх людей до Бердянська, забрав і мене. Їхали ми дуже важко: у Мангуші стояли в черзі цілий день і вже в темряві їхали до Бердянська. Вночі нас пропустили на останньому блокпосту і нам вдалося потрапити до міста. Внучка нам зняла там два номери. Згодом вона приїхала із Запоріжжя за нами в Бердянськ. 

Ми доїхали до Пологів, там переночували і вже 30 березня ми були в Запоріжжі. Внучка нам надала свою квартиру і ми живемо тепер у неї. У нас тут гарні умови. 

Дякувати Богу, ми вирвались із того пекла. Якби нас не вивезли, ми б там не вижили. 

У Маріуполі я вела невеликий щоденник і мала календар, де викреслювала дати, щоб не загубити рахунок дням. 

Росія настільки підступна. Дай Бог нам перемогти. 

Я б дуже хотіла повернутися в український Маріуполь, але він  уже не буде таким, як раніше.