Незважаючи на пережите й похилий вік, Раїса Миколаївна не тужить за минулим. Вона з надією дивиться в майбутнє та хоче жити довше.

Зараз я живу сама, син на Далекому Сході, а дідуся давно немає. Коли йому ногу відрізали, я за ним доглядала два роки й вісім місяців, а зараз сама залишилася. Живу на другому поверсі двоповерхівки.

У той час, як по селищу стріляти почали, ми в підвалі сиділи. Коли у дворі міна розірвалася, вікна повилітали та двері зірвало. Благо, будинок відновили, вікна вставили, двері поставили. Та й допомогу хорошу надавали: і продукти давали, і промтовари.

Коли активна фаза була, я до сина виїжджала на Далекий Схід, а в 2016 році додому повернулася. І до мене син якось приїжджав, місяць погостював.

Я все думаю, як би подовше пожити.