Романенко Данило, Кб-11 група, Фаховий коледж зв'язку та інформатизації Державного університету інтелектуальних технологій і зв'язку

Вчитель, що надихнув на написання — Борик Ірина Дмитрівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

1000 днів війни — це час, який змінив усе. Для багатьох з нас це були дні випробувань, втрат і внутрішніх трансформацій. Я згадую перші дні війни, коли страх і нерозуміння того, що відбувається, опанували всією країною. Ніхто не міг передбачити, наскільки тривалим і виснажливим буде цей конфлікт, і як він змінить кожного з нас. Сьогодні, озираючись назад, я розумію, що ці 1000 днів стали для мене і моєї країни важливим етапом боротьби не тільки за свободу, але й за наше майбутнє.

На початку війни все здавалося жахливо нереальним. Звичний спосіб життя розвалювався на очах: прості речі, які були буденністю, раптом стали недоступними. Безпека зникла. Кожен день приносив нові виклики — від звуків сирен до новин про втрати на фронті. В перші місяці було важко зосередитися на чомусь іншому, окрім виживання. Але разом із тим у цей хаос прийшло усвідомлення, що потрібно діяти.

Дуже швидко я зрозумів, що війна — це не лише зброя і бої, а й сила духу і здатність залишатися людяним навіть у найважчі моменти. Хтось пішов воювати, хтось зайнявся волонтерством, допомагаючи армії та постраждалим цивільним.

Я теж знайшов свій шлях — почав допомагати тим, хто найбільше потребував підтримки, як міг.

Це було моєю маленькою частиною великої справи, яка об'єднала всіх нас.

За ці 1000 днів я побачив неймовірні приклади людської стійкості та сили. Люди, які втратили рідних, дім і все, що мали, не зламалися. Навпаки, вони знаходили в собі сили допомагати іншим, підтримувати друзів і навіть незнайомців. 

Війна показала мені, що людська душа може бути незламною, якщо є на що спиратися — на своїх рідних, на власні цінності, на віру у перемогу.

Також я навчився цінувати кожен момент мирного життя. Коли ти стикаєшся зі смертю і руйнуваннями щодня, прості речі набувають нового значення. Раніше я сприймав мирне небо, спокійні прогулянки містом і розмови з близькими як належне. Тепер ці моменти здаються справжніми скарбами, які потрібно берегти.

Мій шлях під час війни — це не тільки зовнішня боротьба, але й внутрішнє зростання. Війна змінила мене, мої пріоритети і погляди на життя. Якщо раніше я думав про кар'єру і досягнення особистих цілей, то тепер я мрію про інше — про мирну, справедливу і сильну Україну. Це стало для мене головним сенсом. Я мрію про день, коли ми всі разом почнемо відбудовувати нашу країну, повернемо все, що було втрачено, і створимо щось нове, що буде кращим, ніж те, що було раніше.

1000 днів війни — це шлях, який ще не закінчений. Ми продовжуємо боротися, ми продовжуємо сподіватися. І хоча кожен із нас вже багато пережив, я вірю, що ми зможемо пройти цей шлях до кінця і здобути перемогу. Війна змінила нас, але вона також об'єднала нас у боротьбі за спільну мрію — мирну і вільну Україну.