Війна нас застала вдома, у місті Лебедин Сумської області. Ми живемо у приватному будинку. Було скрутно, ніхто нічого не знав, та невелика паніка була в людей. 

Через наш Лебедин пройшли танки до Охтирки, але на початку березня нас оточували і бомбардували різні райони міста. 

Наші присадибні ділянки виходять до нафтобази, якої вже десять років немає, але вона є на гугл-картах. Коли росіяни це місце бомбили, наші будинки були пошкоджені. Потім були прильоти з іншої сторони - ближче до залізничного вокзалу, і також нашій вулиці дісталося, бо ми знаходимося в промисловому районі.

Опалення не було, нічого не було, та дай боже - наші знайомі прихистили, і ми півтора місяці жили на квартирі й потихеньку ремонтували свій будинок. Нам допомогли люди, дякуємо всім. 

Це був квітень місяць, і якби ми не накрили дах, то будинку не було б у нас дуже довго, бо пізніше пішли дощі.

Коли тебе бомбардують, це дуже страшно. Шокує, що саме росія розпочала таку жорстоку та кровопролитну війну і те, що гинуть гарні молоді люди. 

Здається на те, що війна буде ще цілий рік. Хотілося б, щоб і завтра, але багато населення в росії, і он як вони використовують  своїх людей.