У перший день війни я їхав до Запоріжжя. У маршрутці люди сказали, що почалась війна. Спочатку не повірив, а потім почув обстріли. Я повернувся додому. Довелось сидіти під бомбардуваннями. Води й  світла не було. Пів року живу справжньому пеклі. Дружина виїхала, а я залишився доглядати за будинком.

Біля хати розривались снаряди, летіли уламки. Я завжди падав на землю.

Мене вивіз двоюрідний брат. Ми виїхали на легковій машині. Я зараз живу в Запоріжжі. Брат повернувся додому в зону бойових дій. У Степногірську залишаються люди під обстрілами. Мій будинок поки стоїть цілий. Сподіваюсь, дочекається мого повернення.