У перший день війни мені було дуже тривожно. Розумів, що починається щось страшне. Потім були обстріли та перебої зі світлом. Я виїхав з Бахмута у перший місяць війни. Тоді не думав, що від міста нічого не залишиться. Люди там жили у підвалах, у них не було нічого. Добре, що їжу та провізію привозили волонтери. Я знаю, що мій будинок розбитий, як і всі у місті. Не знаю, як жити далі. Поки залишаюсь в Запоріжжі. Майбутнього поки не бачу, бо не вірю, що колись повернусь у Бахмут.