Мені 52 роки. Я живу з рідними в селі Приміське Нікопольського району Дніпропетровської області. Працюю. 

Зранку 24 лютого мені зателефонував син і сказав, що почалася війна. Я була шокована і злякалася. А коли російські війська зайшли в Енергодар, стало ще страшніше. Дуже переживала за онуків. Одному два роки, іншому – чотири.

Мене шокує жорстокість росіян і те, що вони знищують мирні міста. Багато знайомих загинуло. Вони пішли з життя молодими. 

Син відразу пішов захищати батьківщину. У вересні отримав поранення. Зараз проходить реабілітацію. 

Найголовніше, щоб війна закінчилася нашою перемогою. Хочеться жити в мирній відбудованій Україні.