Я жив у Сєвєродонецьку Луганської області. 24 лютого прийшов на роботу. Близько десятої години був удар по старому аеропорту, що неподалік від підприємства, на якому я працював. Підприємство залишилося без вікон.
Коли почалися обстріли з боку Айдару, і в моєму будинку вилетіли вікна. Не стало світла, газу й опалення. Вода була лише на нижньому поверсі. Хліб мав, бо поруч був хлібозавод. Працювало кілька магазинів.
Коли я знаходився у квартирі, то був такий вибух, що аж будинок затремтів і посипалися шибки. Поруч були вирви від снарядів. Будинок, у якому я жив, повністю зруйнований.
Я перейшов в інший район міста. Жив у підвалі. Коли й туди стало прилітати, зрозумів, що потрібно тікати з міста. Я виїхав з волонтерами в Дніпро. Спочатку зупинився в центрі для біженців, а пізніше зняв квартиру. Моє підприємство переїхало сюди, тому я маю роботу.
Війна закінчиться тоді, коли будуть деокуповані наші території.
