Коли почалася війна, Валерія Олександрівна зі своєю родиною на якийсь час поїхала подалі від бойових дій. Жінка пережила події, які змусили відчути жах. Почали стріляти по селищу, у водосховище клали снаряди і її сім'я все бачила. Але через деякий час їм довелося повернутись додому. Вона мріє, щоб діти ніколи не чули цих страшних вибухів.