Ми жили на Північній Салтівці. Коли почалась війна, я була вагітна. У перший день війни ми почали швидко збирались. Я не знала, чи повний у нас бак, на заправках були великі черги.  Ми довго шукали для мене ліки для щитовидної залози - мені потрібно було контролювати рівень гормонів. Це було складно. Наша кішка дуже погано переносить дорогу, нам довелося її залишити з батьками. Згодом виїхали і вони. 

Ми приїхали до родичів, вони нас приютили у Полтаві. Зараз я сподіваюсь на закінчення війни, я хочу додому. Хочеться відчути себе такою, як і до війни.