Мені 42 роки, живу в маленькому селі. У мене є син, чоловік. Війну ми дуже погано пережили. 24 лютого вдома були, дізналися про початок війни з новин по телевізору.

Коли по нас стріляли, це дуже було страшно. Найбільша трудність - коли зайшли російські солдати в село. Було дуже страшно, ми не знали, куди ховатися. 

Окупанти ходили по хатах, забирали людей, брали, що їм потрібно було. Вони себе почували себе, як вдома. Творили, що хотіли.

Магазини не працювали, їжі не було. Тільки те, що в погребі. Світла у нас не було, вода своя була в криниці.

Морально дуже важко для всіх, для всієї сім’ї. Я до цих пір стикаюся з психологічними труднощами, дуже важко переживаю такі події. Мені дуже тяжко морально. Мені б, якби швидше війна закінчилась.