Все не розповісти... дуже тяжко пережили цей жах... окупація... але нажаль ці жахи ще не закінчилися.
Згоріло до тла місце моєї роботи, ми залишилися без грошей, без роботи... спали на полу в коридорі, підвалах... більше ніж місяць не було світла, води, опалення, зв'язку...діти не мали змогу навчатися, навіть онлайн навчання для нас було не можливе, бо інтернету не було. дітям було дуже важко...

Було таке, коли не продавали хліб, бо закінчилося борошно в місті, не було на полицях зовсім ніяких продуктів...
Коли підірвали дамбу, дім батьків пішов під воду за 6 годин, вони просиділи на духу 4 дні, поки їм не вдалося евакуйоватися, а ось дідусеві не вдалося спастися, він затонув у власному будинку, знайшли тіло тільки через 11 днів, коли зійшла вода.
Коли моїм дітям довелося побачити трупи людей,розірваних... Ці жахи стоять перед очима....