Я жила у місті Нікополь з двома дітьми: 1,5 року і 15 років, коли почалася війна. Ми були вдома, коли почули обстріл міста. Це було дуже страшно для мене і моїх дітей. Ми мали збирати речі і шукати тимчасове житло. Коли ми виїхали з рідного міста, дізналися, що наш будинок був знищений.

У нас не було грошей, але я працювала дуже наполегливо. Також зверталася до гуманітарних організацій, які нам допомагали. Зараз я проживаю тільки з дітьми. Моя друга половина не проживає з нами. Це дуже сумно для нас.

Мене здивувала доброта простих людей, які допомагали один одному в тяжкі хвилини. Зараз я - волонтер, але шукаю роботу. У мене залишились старі фото, які нагадують мені про минуле.