Рідне селище Наталії – Успенка, Луганської області – знаходиться під ворожою окупацією з 2014 року. Жінка назавжди запам’ятала, як під обстрілами, рятуючи дитину, ледь встигла на останній евакуаційний автобус. Напередодні повномасштабного вторгнення Наталія приїхала в Успенку провідати маму, не підозрюючи, що війна застане її тут знову. Майже п’ять місяців не було жодної змоги виїхати. Щоб повернутися, жінці з двома дітьми довелося проїхати пів-Європи. Ні страху, ні сумнівів не було – своє життя Наталія пов’язувала тільки з Україною. Тепер жінка працює в волонтерській спілці «Вишиванка для танка», де плете маскувальні сітки.