Мені 43 роки. Ми переїхали з міста Кремінної Луганської області в Софіївку, це Дніпропетровська область. Нас капелани евакуювали. Мешкаємо в гуртожитку вчотирьох. Я працюю в лікарні. 

Перший день війни був страшним. Коли були обстріли, діти ховалися під столи. Потім ми зіткнулися ви з нестачею їжі, води, світла, газу, ліків. Тепер нам психологічно важко. Потрібно водити дитину до психологів. Майбутнього я не бачу, поки не закінчиться війна. Хочеться після її закінчення повернутися додому.