Я все життя прожила тут, у Нетайловому, у своїй квартирі. Я живу з чоловіком. Живу, плачу... Я [народилася] 1943 року, і тієї війни не пам'ятаю. Я в дитбудинку росла. Важко було завжди.
Коли ця війна почалася, літак літав і вибухи були. Мій будинок постраждав. Коли були обстріли, я до підвалу не виходила, сиділа в хаті, біля грубки, між шифоньєром та грубкою. І плакала, кричала на всю хату, як стріляли, бомбили.
Хочу, щоб війни не було, щоб мир був. Щоб жили люди по-людськи. Вже не знаю, дочекаюся чи ні.
