Хоч як парадоксально, але Лариса вижила, завдяки прильоту “іскандера” до сусіднього будинку. Вибухова хвиля винесла вікна та двері у квартирі. Сім'я, яка до цього ховалася за двома стінами в коридорі, була змушена спуститися в підвал. Тієї ж ночі удар авіабомби зніс стіну їхнього будинку, не залишивши нічого живого на тому місці, де була квартира жінки. “Це був тваринний страх. Я просила Бога лише про те, щоб нас убило відразу, щоб не засипало живими”. Довга історія Лариси – і про те, як окупанти розстріляли одного з чоловіків у їхньому підвалі. І про таксистів, які брали з маріупольців 16 тисяч до Бердянська. Про пост-травматичний синдром у дитини. І про почуття свободи, яке ожило всередині після того, як Лариса побачила українських солдатів.